Вторник, 21.05.2019, 18:48

Новости городских и районных организаций Профсоюза работников образования и науки Украины 
Луганской области

Главная Регистрация Вход
Приветствую Вас, Гость · RSS
Меню сайта
Наш опрос
Где Вы проживаете при проходжении курсовой переподготовки в ЛОИППО (Луганск)
Всего ответов: 13
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Форма входа
Календарь
«  Февраль 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728
 
Главная » 2013 » Февраль » 11 » Душу і серце віддає людям
14:01
Душу і серце віддає людям

      Летять-летять роки журавлями… Змінюються пори року, виростають діти, стають самостійними колишні випускники, притрушує іній скроні першої вчительки… Та все через той же садочок в’ється вузенька стежка, яка в 1969 році привела до порогу Кононівської восьмирічної школи Біловодського району  молоду вчительку географії, а в майбутньому – і заступника дирек тора з НВР Курячу Тамару Петрівну.  Сорок  чотири роки  віддала Тамара Петрівна роботі в школі, день за днем залишала тут не тільки свої знання, а й часточку душі і серця, намагалася виховати в своїх учнів відповідальність і чуйність, милосердя і повагу до людей, любов до рідного краю. І своїм влас ним прикладом доводила і вихованцям, і колегам, що життя треба прожити недаремно.

  На уроках Курячої Т. П. завжди панувала атмосфера пошуку. Вона вважала, що учень тоді все зрозуміє і запам’ятає, коли до цього дійде сам. А ще дуже важливим було для вчителя показати своїм вихованцям, де в житті ці знання їм можуть знадобитися. Тому і ставали школярі на уроках географії підприємцями й екскурсоводами, мандрівниками й агрономами, мореплавцями й екологами. Завжди з нетерпінням чекали і ретельно готувалися учні до уроків-конференцій, уроків-колоквіумів, уроків-КВК та ін. Та яку б форму проведення не мав би урок, на ньому завжди було цікаво і захоплююче.      

    За весь час роботи в школі ніхто ніколи не чув від Тамари Петрівни слів «не можу», «хай іншим разом», «а, може, хтось інший». Вона завжди, як піонер, відповідала: «Згодна», «З радістю», «Треба – значить, треба».

   Спокій – це найбільший ворог Тамари Петрівни. Вона завжди в пошуку цікавих ідей і подорожей, вона завжди думками далеко попереду. Минає якийсь час - і мрії стають реальністю. Це разом з нею і дякуючи їй ми, її вихованці і колеги, мандрували степами рідного краю, розглядали редути на полі Полтавської битви і ліпили горщики в Опішні, милувалися осінньою красою «Софіївки» і дніпровських схилів, спостерігали краєвиди Харкова з висоти канатної дороги, вшановували пам′ять видатних письменників та гро мадських діячів на Личаківському та Байковому кладовищах, низько вклони лися Великому Кобзареві біля його могили в Каневі, мали можливість душею доторкнутися до краси і святості Києво-Печерської лаври й Святогірського монастиря, Андріївської церкви і Михайлівського Золотоверхого монастиря, Софії Київської й Свято-Троїцького  храму, з захопленням розглядали скульптури в Золочівському замку та незвичайні квіти і дерева в Донецькому ботанічному саду…   А ще були музеї, зоопарки, акваріуми, вистави в драм театрах, планетарій…  І де б ми не були, Тамара Петрівна завжди була попереду. Ми з подивом спостерігали, де в цієї вже немолодої жінки береть ся стільки енергії й ентузіазму. Її девіз – «Жодної хвилини, витраченої марно! Ми приїхали, щоб побачити і дізнатися якнайбільше!»

    Зараз Тамара Петрівна на заслуженому відпочинку. Але це лише формаль но. Не може вона без школи, без дітлахів, болить учительська душа за дитячі долі. Та й нам без неї важкувато. Тому дуже радіємо, коли почуємо в шкільному коридорі знайомий голос ( а заходить Тамара Петрівна сюди частенько) – можна попросити допомоги у проведенні тижня правових знань (Куряча Т. П. певний час викладала правознавство ) чи отримати консультацію з географії або просто почути мудру пораду досвідченого педагога. І всі завжди впевнені: чим зможе – допоможе.

   Та й односельці частенько звертаються до Петрівни за порадою чи підтримкою. Адже Куряча Т. П. – голова ветеранської організації с. Кононівки. І не лише за документами.  Біди і радощі кожного односельця – це її турботи і клопоти. З днем народження привітати, в останню путь провести, лікаря викликати, свіженькими пиріжками пригостити, слова підтримки промовити – це ж так небагато, і в той же час так важливо для кожного.  А  в нашої Тамари Петрівни для всіх тепла та щирості вистачає.

    Тож хай і Вам усміхається доля і люди, здоров’я і родинне благополуччя завжди в житті буде, наша вчителько і наставнице, колего і пораднице, і просто наша Тамаро Петрівно!

 

     С. Корнієнко, вчитель Кононівської ЗОШ І –ІІ ст. Біловодського району.

Просмотров: 263 | Добавил: Мужик | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Copyright MyCorp © 2019
Бесплатный хостинг uCoz